20 листопада - Всесвітній день дитини
Всесвітній день дитини відзначається 20 листопада як день світового братерства і взаєморозуміння дітей, день підтримки діяльності, спрямованої на забезпечення благополуччя дітей в усьому світі. Саме у цей день – 20 листопада 1959 року Генеральна Асамблея прийняла Декларацію прав дитини, а 20 листопада 1989 року – Конвенцію про права дитини. З 1990 року у Всесвітній день дитини відзначається річниця прийняття цих основоположних документів у сфері захисту прав дитини.
Дитиною вважається особа віком до 18 років (тобто до досягнення нею повноліття). Малолітньою є дитина до досягнення нею 14 років, а неповнолітньою – у віці від 14 до 18 років. Важливим правовим принципом захисту дітей є рівність прав усіх дітей.
Серед загальних прав дитини, які гарантуються міжнародним та національним законодавством, як правило виділяють наступні:
- право на життя;
- право на охорону здоров'я;
- право на безпечні умови для життя і здорового розвитку;
- право на ім'я та громадянство;
- право на освіту;
- право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та право на піклування батьків;
- право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку;
- право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності;
- право на свободу совісті та релігійних переконань;
- право на отримання інформації, що відповідає її віку (в тому числі право на вільний пошук, отримання, використання, поширення та зберігання інформації в усній, письмовій чи іншій формі, за допомогою творів мистецтва, літератури, засобів масової інформації, засобів зв'язку (комп'ютерної, телефонної мережі тощо);
- право на звернення (зокрема, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації із зауваженнями та пропозиціями стосовно їх діяльності, заявами та клопотаннями щодо реалізації своїх прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення);
- право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності (зокрема, дитина вправі особисто звернутися до державних органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів);
- право на майно та житло;
- право на працю;
- право на об'єднання в дитячі та молодіжні громадські організації.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Діти як найбільш вразлива частина суспільства гостро переживають наслідки самих серйозних суспільних проблем: криза сім’ї, бідність, недосконалість механізмів захисту прав тощо.
Діти — це наше майбутнє і ми, дорослі, повинні подбати, аби це майбутнє було якомога кращим. Саме те, як ми їх виховуємо, які зерна добра, справедливості, мужності в них закладемо, залежить не тільки їхнє майбутнє, а й майбутнє нашої країни.
Тому ми повинні піклуватися про дітей, змінювати дитячий світ на краще, намагатися розфарбовувати його яскравими подіями та наповнювати добром, любов'ю, радістю і завжди пам’ятати, що всі ми родом з дитинства.
