ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА – ОСНОВА ПОДАЛЬШОГО СТАЛОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ТА СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ
Земельна реформа, після того, як вона буде завершена і забезпечуватиме прозорий, справедливий та ефективний ринок земель сільськогосподарського призначення, створить умови для вивільнення сільськогосподарського потенціалу країни та економіки сільських районів, збільшуючи відтак економічне зростання, а також підвищення рівня життя всього українського населення
За інформацією Міністерства аграрної політики та продовольства України, створення прозорого й ефективного ринку землі дасть поштовх економічному росту на 0,5-1,5 відсотка щороку протягом 5-річного періоду. Економічне зростання відбуватиметься передусім за рахунок збільшення активності агровиробників, які забезпечують вищу додану вартість на свою продукцію, та відхід із ринку виробників, які створюють меншу додану вартість, по мірі того, як ціна на землю зростатиме. Для того, щоб забезпечити бажані довготривалі наслідки від земельної реформи (з погляду збільшення інвестицій, продуктивності та справедливих економічних результатів) та пом’якшити суттєві ризики у разі відкриття ринку землі (ускладнення доступу до землі для поточних користувачів, збільшення кількості рейдерських атак та позбавлення органів місцевого самоврядування майбутніх бюджетних надходжень через активізацію корупційних практик розпорядження землями державної власності), необхідно застосувати пакет швидких та амбітних заходів для завершення розроблення і введення в дію необхідної нормативно-правової бази, зрушити з місця інституційну реформу у сфері управління земельними ресурсами, а також створити додаткову організаційну інфраструктуру.
Враховуючи сукупність проблем, згаданих вище, подальші дії у межах земельної реформи потрібно здійснювати за трьома широкими напрямами, які надалі можуть бути розподілені за сімома стратегічними пріоритетами:
1. Забезпечити прозорість та ефективність ринку земель. Відсутність безоплатного публічного доступу до інформації про земельні ділянки і території та обмежений обсяг періодичної звітності ускладнює дотримання положень Закону про обіг земель сільськогосподарського призначення та є джерелом асиметричної інформації, що призводить до збільшення витрат на володіння і користування землею. Крім того, організаційна структура у системі реєстрації земельних ділянок має багато обмежень, є громіздкою, неефективною, повною конфліктів інтересів; їй бракує цілісного підходу, а Державний реєстр речових прав (ДРРП) на нерухоме майно та Державний земельний кадастр (ДЗК) – можливості обміну даними з іншими державними електронними системами. Усе це сильно підірвало довіру до державних закладів, пов’язаних із земельними відносинами. Це необхідно докорінно змінювати за допомогою законодавства та інституційних реформ, для того щоб впорядкувати та виправити записи у кадастрі та реєстрі речових прав на основі принципів прозорості та залучення усіх зацікавлених сторін, упорядкувати обмін даними між ДЗК та ДРРП, забезпечивши відкритий доступ до інформації у ДЗК та ДРРП, здійснивши реформу організаційної моделі та інституцій у сфері управління земельними ресурсами, запровадивши системи моніторингу земельної реформи та управління земельними ресурсами.
2. Наділити об’єднані територіальні громади земельними ресурсами та інструментами для розвитку на місцевому рівні. Органи місцевого самоврядування повинні мати можливість розпоряджатися державними землями, забезпечуючи захист екологічно вразливих територій, затверджувати та забезпечувати виконання планів землекористування, а також у прозорий спосіб реалізовувати через аукціони права оренди або власності на державні землі, які передаватимуться місцевим громадам. Вони повинні мати можливість збільшувати розмір податків і зборів, пов’язаних із землею, та використовувати їх для надання соціальних та інших послуг на місцевому рівні. Необхідна законодавча база для передачі на місцевий рівень відповідальності за розпорядження державними землями, удосконалення процедур планування землекористування та застосування ринкової ціни на землю як основи для розрахунків земельного податку і пов’язаних зборів.
3. Забезпечити рівноправні умови на ринку землі через полегшення доступу до кредитних ресурсів та адаптації державної підтримки для малих фермерів. Під час розроблення моделі земельного ринку ключовим елементом запобігання потенційній нерівноправності суб’єктів ринку є підтримка малих фермерів у процесах конкуренції за доступ до земельних ресурсів та вжиття ефективних заходів для покращення ринку фінансових послуг. Це особливо важливо, враховуючи, що розвиток малого і дрібного фермерства сутнісно стримувався значними недоопрацюваннями у державній політиці та недоліками ринкових процесів протягом останніх двох десятиліть. Навіть після скасування мораторію для налагодження фінансування сільських територій знадобиться певний час. Дрібні та малі фермери повинні отримати доступ до фінансових ресурсів і технічної підтримки, щоб мати можливість диверсифікувати свою економічну діяльність та здійснювати інвестиції у створення продукції із вищою доданою вартістю. Подолання такого розриву через реформування та спрямування програм державної підтримки для стимулювання малих і середніх підприємств (МСП) було би доцільнішим використанням грошей платників податків.
За матеріалами Міністерства аграрної політики та продовольства України
